З 2006 року ВМГО «Національний Альянс» започаткував проведення Всеукраїнської спортивно – патріотичної теренової гри «Звитяга». 3 роки підряд дана гра проходила в непрохідних Цуманських лісах, з цього року вона переїзджає в Старовижівські ліси Волинської області. Але я хочу зупинитися на родзинках і цікавинках, які були протягом всіх трьох Звитяг.
2006 рік
Це проходила перша теренівка. Приїхавши на місце ми ще десь 2 км. шли пішки до місця розташування РВС, після чого відбувся офіціоз розподіл сотень і початок гри. Керівниками були я (Бойко) і Північ, коли сотні розвели ми вирішили що доцільніше буде якщо 2 людей підуть шукати місце для таборування всі інші будуть чекати щоб не водити з собою всіх людей (так я поступав і в наступні роки) і зберегти їхні сили для наступних боїв. І тут я зробив першу серйозну і найбільшу помилку ми знайшли велику галявину яка знаходилась посеред лісу і вирішили там ставити табір. Після чого друг Беркут пішов до всіх людей і привів їх на місце, розташувалися досить таки нормально і швидко десь на 10 вечора всі люди вже пили гарячий чай і їли канапки з консервами.
Десь бл. 4 години ночі я відправив розвідку на чолі з начштабу пошуки команди супротивника тривали цілу ніч і день одна за іншою групи розвідки поверталися і приносили невтішні новини що табір суперника не знайдений, а команда суперника нас знайшла десь опівдні першого дня після чого вони нас штурмували на наступний ранок і забрали прапор. Коли все ж таки розвідка знайшла їх це вже було запізно. Слабкість наша була в тому, що я як сотенний під час першої теренівки досить таки ліберально ставився до всього. Ми декілька раз пробували їх штурмувати але сенсу було “0”. Треба визнати, що Північ повністю в усьому мене переграв, це факт. Так і закінчилась перша теренівка. Під час даної теренівки погода просто супер була і хоч це одне радувало.
2007 рік
В цьому році гра склалася як на мене найдраматичніше і найцікавіше за всі 3 теренівки.
Все стандартно: розподіл – керівництво моєї сотні – Сотенний – Бойко, Бунчужний – Ромео, Мольфар – начштабу; керівництво сотні суперника трохи зазнало змін, а саме – Вій – сотенний, Північ – бунчужний. Я вже не став повторювати помилок минулого року постарався забратись в саму глибину лісу з декількома людьми пішли знайшли нормальне місце і на ньому розтаборувались. Сотня була бойова, але трохи втомлена тому що до місця таборування ми йшли десь 7 – 8 км.. Ввечері, коли вже сотня лягла спати (це єдина ніч коли можна виспатись) біля одного з багать зібралися чільні діячі сотні і почали працювати і планувати ніч і наступний день. Розвідку я відправив десь бл. 4 години ранку і напрочуд цього року досить таки швидко ми знайшли їхній табір. Після чого було прийнято рішення штурмувати їхній табір. Як описують очевидці – штурм був дуже серйозний і затяжний, наші хлопці намагалися вистрибнути і схопити їхній прапор в кінцевому випадку прапор був захоплений, і майже з мінімальними втратами у моїй сотні. Все було б добре але на наступний ранок суперник нас застав зненацька.
Вони забрали свій і наш прапори і дуже швидко перенесли місце таборування, в цьому випадку мені нічого не залишалося як іти і шукати їхній табір. Залишивши в таборі 2 дівчат і хлопця, я пішов разом із усією сотнею на пошуки Вія, вони ж в цей час знову прийшли до нас і там хазяйнували, що за словами очевидців виглядало не дуже гарно. Ми змучені, втомлені і голодні прийшли на старе їхнє місце дислокації і побачили що вони перенесли табір. Через деякий час на тій галявині відбувся великий бій десь приблизно 80 на 80 в якому наша сотня перемогла, саме в цьому бої хочеться відзначити дівчат сотні які вправно боролися і перемагали. Наша розвідка тільки десь на 9-10 годину вечора знайшла їхнє місце таборування, людям дався час на відпочинок, місце табору переносилось – а на дворі – 5 градусів морозу. В 2 годині ночі ми вирушили на їхній табір прийшовши до них наша сотня почала їх брати в облогу, десь бл. 40 хв. ми стояли біля їхнього табору після чого почався штурм.
Штурм був трьома хвилями, після чого ми забрали їхнього прапора і повернулися до свого табору повернувшись до себе це вже була десь 7 година ранку. Ми вже були на новому місці таборуванні і думали що вони нас не знайдуть але за 15 хв. до закінчення гри вони знайшли нас їм вдалося забрати прапори але так як вони не встигли донести до свого табору наші прапори (а точніше вони табір свій вже зняли) перемога була присуджена нам. Це була дуже цікава теренівки і без принципова.
2008 рік
В минулому році вдалась теренівка для мене повністю. Але все по порядку.
Погода нас зустрічала похмура. Відкриття – все нормально, початок теренівки – починається злива, мені з моєю сотнею потрібно пройти бл. 7-8 км. до майбутнього розташування нашого табору. Приходимо на місце люди всі змокли до нитки, але жодної паніки в сотні не було, чим ми почали розтаборовуватись закінчився дощ і вийшло сонце така погода протрималась до самого закінчення теренової гри. І вже десь на 9 годину вечора табір був розтаборований і готовий до гри. Перша ніч спокій, тепло стійки виставлені все йшло досить таки добре, розвідка на чолі з Парамоном і Бізоном вийшла десь бл. 5 години ранку на пошуки команди суперника і вже десь о 11 годині прийшла і повідомила приблизний квадрат їхнього розташування. Як нам пояснив Паримон підійти до табору їм повністю невдалось, вони бачили тільки стійкових з усіх 4 сторін. Було прийнято рішення виходити і йти штурмувати їхній табір. Майже в повному складі а це десь близько 100 бійців вийшли на штурм табору супротивника. І як ми приємно були вражені коли за 15-20 хв. ходьби від нас знаходився їхній табір.
Сотня Вія тільки готувалася до обіду, а тут ми, шкода само собою їхню команду, але тоді вони не встигли поїсти. Штурм тривав десь хв. 5-10, після чого ми просто знесли їхній табір майже з мінімальними втратами (бл. 20 чол.), найбільша втрата це був Мураха, який на даній теренівці в мене був бунчужним. Після чого вся сотня із їхнім прапором повернулася до себе в табір. Люди які прожили все життя на асфальті відчули що таке насправді драйв і були заряджені енергією після чого було прийнято рішення за 2 години знову штурмувати їхній табір. Залишивши в таборі збірну чоту, ми вирушили на їхній табір. І знову вони пробували трохи щось поїсти, але не доля, ми знову знесли їхній табір, але під час другого нашого нашестя мета стояла одна позривати з них усі пов’язки, що нам досить таки гарно вдалося. Втрати знову ж таки мінімальні десь бл. 20 людей , але знову на чолі з бунчужним Мурахою. Вернувшись в табір ми почали чекати їх, думали що Вій вже знає де знаходиться наш табір, вони прийшли до нас під вечір, і спробували взяти нас штурмом. Вій вишикував сотню в гоп-стйку і таким методом вони хотіли дійти до нашого прапора, але не все так просто, сотня Вія не розрахувала те що ми були в лісі а не на галявині і дійшовши до першого дерева вони зупинилися. Далі справа техніки – Бізон і Грім по розтягували всіх із цієї гоп стійки і по зривали пов’язки. Але все ж таки їм вдалося забрати свого прапора якось дивним методом, а точніше хитрістю.
Втрати в нас були вже більш суттєвіші десь бл. 30-40 бійців. Вночі до нас приходить їхній хлопака і каже що заблукав у лісі і просить переночувати в нас, ми пішли на зустріч хлопцю все ж таки ніч на дворі, на ранок Паримон переконує всіх нас, що в нього прапор і ми цього хлопця змушуємо роздягнутися він відмовляється тоді чотовий Сокіл отримує наказ від мене роздягнути його і ……………… виявляється в нього їхній прапор.
День виявився спокійним і ми чекали нападу Вія, але як виявилася пізніше в цей час він переносив свій табір. Вій планував нас штурмувати в ночі, але я знаючи, що Вони нас хочуть взяти в облогу і брати штурмом десь під ранок, я вирішив, що треба переносити табір і рівно опівночі весь табір знявся і ми вийшли на нове місце. Паримон разом із спостерігачем та 2 бійцями вирушили на місце нового табору, а ми всі залишились чекати команду суперника. Довго чекати не потрібно було, Вій все правильно робив він хотів наш попередній табір оточити з усіх сторін і відправив бійців групами, але він ще не знав що ми знялися і вже далеко від попереднього місця. Коли їхні групи бійців виходили на галявинку ми їх там всіх і перебили. Десь бл. 3 години ранку ми прийшли на своє нове місце роз таборувалися і нормально собі спали, Вій пробував ще зранку на нас нападати, але все це виглядало, так що ми не напрягаючись перемогли в даній теренівці. Так закінчилась 3 теренівка і на закриття теренівки знову дощ….
Висновки
Побільше б таких заходів, на даний час тільки 2 організації в Україні проводять реальні потужні теренівки. Молодь яка приїзжає на теренівку і добуває до кінця їде додому з величезною радістю і купою адреналіну.
Через 2 дні стартує чергова теренівка, я особисто їду і в черговий раз очолю сотню. Буде цікаво, що хочеться відмітити – нове місце, там ми ще не були і я думаю нам із Вієм досить таки не просто буде знайти одне одного (помилку 1 Звитяги я більше не повторю).
Після закінчення “Звитяги” обов’язково викладу інформацію про теренівку. До зустрічі на теренівці………..
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Андрій Бокоч
