Цьогоріч «бойові» дії між собою вели «Чорна сотня» та «Сотня ім. « Перця». Остання отримала назву сотенного армії УПА «Перця», який загинув у бою із військами НКВД в 1954 році саме в цьому лісі.
«Чорна сотня». Сотенний – «Лучник», бунчужний – «Чорнота», начальник штабу – «Грім», інтендант – «Вода», чотові – «Барс», «Шершень», «Волинь». Спостерігач від РВС – «Слов’янка». Загальна кількість таборовиків на початок гри – 73. Колір нарукавної пов’язки – білий.
«Сотня ім. «Перця».Сотенний – «Звіробій», бунчужний – «Пегас», начальник штабу – «Парамон», інтендант – «Пісня», чотові – «Спецназ», «Черемош», «Гайдим». Спостерігач від РВС – «Вишиванка». Загальна кількість таборовиків на початок гри – 68. Колір нарукавної пов’язки – червоний.
Після офіційного відкриття гри сотні вийшли на терен та кожна розпочала пошук місця свого таборування. «Чорна сотня» вирішила, що «від добра добра не шукають» та вирушила на місце таборування, яке вони займали минулого року. Це місце ідеальне для утримання оборони табору, адже з однієї сторони захищене непрохідним болотом, а з іншого – річкою, глибина якої подекуди сягала до 1 метра. В таких умовах ворог ефективно міг атакувати лише в одному вузькому місці, де глибина річки була незначною. Розуміючи всі переваги даного місця сотенний «Лучник» вирішив розташувати своїх бійців саме тут.
Сотенний «Сотні ім. «Перця» теж не проявив оригінальності та привів свою команду на теж місце, яке вони займали минулого року. Перевагою цього місця було те, що тут переважали чагарі та густо ростучі молоді берези, таким чином табір був добре замаскований і, дотримуючись тиші, можна довгий час бути непоміченим.
Вибір таких місць таборувань обома сотнями значно полегшив роботу ворожим розвідкам. Одразу після початку гри розвідка «перців» попрямувала на місце попереднього таборування ворогів і звичайно виявила там табір супротивника. Тому вже о 6 ранку сотенний «Звіробій» привів «червоних» до табору ворога. Попри ранню пору «Чорна сотня» вже не спала – злагоджено спрацювала стійка, яка вчасно попередила про наближення ворога. «Сотня ім. «Перця», підійшовши впритул до імпровізованої переправи через річку, яка захищала табір супротивника, не наважилася одразу атакувати, адже тоді їм довелося б переходити річку по 2-3 чоловік і вони могли стати легкою здобиччю «чорносотенців». Натомість бійці «Звіробоя», розпочали викрикувати назву своєї сотні, намагаючись таким чином психологічно зламати ворога. Мабуть це подіяло. Командири «Чорної сотні» чомусь скомандували «білим» відступити на 2 метри в глибину табору таким чином оголивши частину берега річки, чим одразу скористалися їх супротивники. Стрімко перейшовши через водойму і зайнявши плацдарм на острові «Сотня ім. «Перця» нівелювала ландшафтну перевагу супротивника і стрімко пішла в бій. Першим у цьому бою загинув начальник штабу «Чорної сотні» «Грім», який мав необережність занадто далеко відійти від своїх побратимів. За мить кілька бійців «червоних» повалили його в багнюку і зірвали пов’язку, принісши в актив своєї сотні перші 25 балів.
Загалом бій тривав не довше 15 хвилин. «Сотня ім. «Перця» перебивши всіх ворогів відправилися в глибину табору на пошуки ворожого прапора. Стяг «Чорної сотні» охороняли всього 3 бійця, тож за секунду вони були вже мертві, щогла зламана, а прапор опинився в руках тріумфуючих «перців».
Попри таку прикру поразку в першому бою «Чорна сотня» вирішила одразу йти в напад і відбивати свій прапор, а якщо пощастить, то захопити і ворожий. Розвідка доповіла, що сотня «Звіробоя» теж таборується на тому ж місці, що й того річ, тож бійці «Лучника», поснідавши, одразу вирушили в напад.
Близько 11.00 ранку «Чорна сотня» підійшла до місця таборування «Сотні ім. «Перця». Оборонці нападу чекали, тому відповідно підготувалися. За наказом «Звіробоя» в небо злетіли кілька шумових петард, що розірвалися із потужним звуком, а щоб остаточно деморалізувати та дезорієнтувати ворога «червоні» запалили дві димові шашки. Місце бою заволокли густі клуби диму. Проте це не охолодило запалу «Чорної сотні» і вони ринулися в атаку. Як і першого разу бій тривав не довго, проте цього разу вже «чорносотенці» вщерть розбили «перців», при цьому зазнавши незначних втрат – лише 20 стрільців та бунчужний «Чорнота». Чотовий «Шершень» видерся на щоглу і під скандування «білих»: «Чо-рна сот-ня!» здер ворожий прапор. Також було відібрано і власний, викрадений вранці, стяг.
Таким чином після першої половини другого дня гри «Чорна сотня» мала більше шансів на перемогу у грі, адже володіла обома прапорами – своїм і ворожим, хоча по вбитим супротивникам команди й мали приблизно однакову кількість балів.
В другій половині дня обидві команди вирішили не вести військових дій і дати своїм бійцям перепочити після, фактично, безсонної ночі.
Достатньо відпочивши, сотня «Звіробоя» вирішила знову штурмувати табір супротивників. Як і першого разу час вибрали ранковий – 05.00. Не зважаючи на ранню пору бійці сотенного «Лучника» до нападу були готові. Проте, чи то «перці» сильніше прагнули перемоги, чи оборонці табору «Чорної сотні» спрацювали мляво, але після закінчення бою прапори у «білих» були викрадені. І не зважаючи на те, що «Сотня ім. «Перця» при нападі втратила майже весь особовий склад, але відтепер вони вигравали, адже мали у своєму активі ворожий і свій прапори. «Чорна сотня» в цьому бою втратила трохи більше чоти.
Розуміючи, що фізично «чорносотенці» сильніші і повернути собі прапори це лише справа часу, сотенний «Лучник» віддав наказ одразу атакувати ворожий табір. Менше як за годину вони вже були біля табору супротивників. Стрімка атака – і оборонці розбиті. Але яке ж розчарування чекало нападаючих коли вони побачили в таборі лише один прапор! Поспіх, з яким ринулися в атаку «білі» зіграв проти них самих. Справа в тому, що «перці» викравши прапори розділились і два прапори несли дві різні групи, двома різними шляхами. Це було зроблено для того, щоб якщо переслідувачі наздоженуть «червоних», то «перці» втратили б тільки один, а не два стяги. Але, одна із груп, яка несла прапор, заблукала і коли відбувався напад на табір «Звіробоя» вони були ще в дорозі. Завдяки цьому, самі того не очікуючи бійці «Сотні ім. «Перця» втримали один із прапорів.
Тож тепер, станом на третій день гри команди мали по одному прапору. Але «Чорна сотня» значно випереджала супротивників по балам. Розрив становив приблизно в 350 балів на користь «білих».
«Перці» програвали, це підкосило бойовий дух кількох бійців і вони дезертирували – вийшли із гри і поїхали додому. Тепер перевага «білих» над «червоними» становила 12 стрільців, що рівнялося майже 20% особового складу сотні. В таких умовах перемогти, застосовуючи тактику «лава на лаву», практично неможливо. Сотенний «Звіробій» розумів, що для виграшу йому конче необхідно відвоювати прапор супротивника, при цьому не втративши свій. А для цього потрібно застосовувати нестандартну тактику ведення гри.
Після обіду третього дня гри обидві команди перенесли свої табори. «Чорна сотня» вирішила заховатися в південно-західній частині терену. Ця територія майже не використовувалася у грі між цими сотнями, тож ворожа розвідка її практично не знала. Очевидно на це й розраховував сотенний «Лучник» розбиваючи тут свій табір.
Натомість «Звіробій» зробив все навпаки. Його сотня підійшла майже до місця таборування Ради Вищих Спостерігачів і розтаборувалася за 20 метрів від дороги, яку дуже добре знали і якою постійно курсували вороги. Очевидно сотенний вирішив, що в такому місці, фактично на видноті його ніхто не буде шукати. Нестандартне рішення. Проте командир «перців» цим не обмежився. Максимально замаскувавши табір, «Звіробій» вивів з нього усіх бійців, не лишаючи жодного охоронця! Було вирішено постійно рухатися по території терену, жодного разу не повертаючись в табір. Розрахунок простий – табір в якому не палиться багаття, не живуть таборовики, в який не ведуть жодні сліди практично неможливо знайти, хіба що натрапити на нього випадково. А якщо ворог і знайде табір «Сотні ім. «Перця», то, навіть якщо його будуть охороняти всі «червоні», вони загинуть і втратять прапор, бо їх менше і вони слабші за «чорносотенців». Тож, залишаючи табір без жодної охорони, «Звіробій» нічого не втрачав, але з’являвся шанс вберегти свій прапор від захоплення до кінця гри. І поки розвідка «перців» шукала нове місце таборування супротивників «червоні» кочували територією терену.
Проте розвідка «Чорної сотні» теж не дрімала. Під кінець дня вони майже впритул наблизилися до замаскованого ворожого табору, але, не зважаючи на те, що керував групою розвідників безпосередньо бунчужний «Чорнота», все ж так і не могли знайти табір супротивника.
Опівночі четвертого дня, за 12 годин до завершення гри «Сотня ім. «Перця» вирішила знову йти в атаку. Розвідка віднайшла табір «чорносотенців», тож «Звіробій» вирішив нападати і спробувати відібрати прапор.
В атаку йшла вся сотня. Наблизившись до ворога на відстань в 1,5 км, «Звіробій» вирішив дарма не ризикувати і спробувати вивчити ситуацію у ворожому таборі. Для цього відрядив кілька розвідників, які мали проникнути до ворожого табору. Менш як за годину розвідка повернулася і один із стрільців доповів, що йому вдалося обійти стійкових та впритул наблизитися до місця розташування «Чорної сотні». Йому навіть вдалося підслухати нараду командирів «чорносотенців». За його інформацією, орієнтовно о 03.00 ночі сотенний «Лучник» планує силами всієї сотні нападати на табір «перців». Ця інформація зацікавила «Звіробоя». Він вирішив зачекати доки ворог піде в напад і тоді атакувати беззахисний табір «білих», аби напевне здобути прапор.
Після двох годин очікування в холодному болоті під шквалом комарів «Звіробій» віддав наказ наступати. Орієнтовно о 3.30 ночі «Сотня ім. «Перця» підійшла під ворожий табір. Із незрозумілих причин стійкові «білих» не підняли тривогу, тож «червоні» безперешкодно змогли впритул наблизитися до табору «чорносотенців». І лише за 10 метрів до наметів «Чорної сотні» сотенний «Лучник» особисто, криком «Алярм!», підняв тривогу. «Білі» не пішли в атаку на ворожий табір і вся сотня мирно спала в наметах, тож доки вони проснулися «перці» вже хазяйнували в таборі. Але «чорносотенці» швидко оговталися і під командуванням начальника штабу «Грома» і сотенного «Лучника» швидко перехопили ініціативу і знищили весь особовий склад нападників.
Проте по закінченню бою серед мертвих не виявилося командира «червоних» – «Звіробоя». Як з’ясувалося зник не лише він, але й прапор, що зберігався в таборі «білих»! Як з’ясувалося, сотенний «перців», першим заскочивши в табір, замість того щоб командувати своїми бійцями викрав прапор і одразу зник із поля бою. Без нього, без його команд «червоні» були приречені на поразку в цьому бою, проте завдяки йому тепер вони могли виграти гру! «Чорносотенці» одразу вислали за ним погоню, проте вже було пізно. В нічних умовах догнати одного бійця практично не можливо.
До закінчення гри залишалося 7 годин. Весь цей час розвідка «Чорної сотні» посилено шукала табір супротивників, прочісуючи кожен метр терену, але знайти його так і не змогла. Останні години гри «червоні», аби не видати свого місця таборування так і не повернулися в табір, без їжі та ночівлі провівши ніч та наступний ранок.
В запеклій та безкомпромісній боротьбі, поступаючись супротивнику в кількісному співвідношенні, перемогу в грі «Звитяга – 2012» здобула «Сотня ім. «Перця» під командуванням сотенного «Звіробоя».
Член Ради вищих спостерігачів, друг Гот
