Як говорять старожили теренової гри, якщо протягом року Звитяга не сниться – значить гра не вдалася. Не знаємо скільки разів Звитяга снилась другу Тимку, але судячи з того що через 2 місяці по грі він присвятив подіям файний вірш “Звитяга-2014” таки вдалася ):Как утеплить пол на даче
… під Цуманю чудова гра творилась,
звитяжні подвиги летіли до небес,
хоч Сотня Перця, як шпана та билась,
та їм суддя лиш Бог і РВС,
Закралася у душу ностальгія,
про час Звитяги, справді неповторний.
Про місце те, де Кобра, Мерва, Мрія,
Сірник, Монах, Тимко й Віталік Чорний,
кортить пісень край ватри заспівати,
човпти махновців хочеться нутром,
“Путін-хуйло” у лісі покричати,
й піти у табір “білих” за відром,
бо вдома, дома тут така нудота,
що вже й на стійку б радий сам ступити.
Зв’язати, ще б раз, скотчем Патріота,
й червону стрічку на рукав вчепити,
З намету, як шалений, вилітати,
коли “Алярм!!” кричать, як ще зоря.
Від табору десь у кущі тікати,
й від сотника курити втіхаря.
У інтенданта згущик вимагати,
за те шо принесеш йому води.
Клич “Чорна сотня!!!” в стоголос підняти,
і дати “перцям” доброї звізди.
Не раз ми після того все згадали,
і клаптик серця наш у тих лісах.
Коли ми всі на кулаках стояли
й Котигорошко бігав у трусах.
Коли всі змерзлі, мокрі та щасливі,
коли несе тушонку ройовий,
коли вже навіть комарі ліниві,
бо напились на цілий рік новий.
Та бац, пройшло все, знову сірі будні,
навчання, сесія, морока, купа лаж.
І берці плачуть під столом на кухні,
і випраний сумує камуфляж.
Та відповідь ми маємо голоті,
шо грає в танки, контер страйки, доти,
хоч ми й були по вуха у болоті,
та ми є дійсно справжні патріоти.
Нехай про сильний дух почують всюди,
для нас то свято ті 4 дні.
Хай звістка про Звитягу йде між люди,
як дим від кросів спалених в вогні.
Якщо ти з тих, що лиш вк втикає,
приїдь сюди, ввімкни в житті реал.
Тут Звіробій на Лучника чекає,
та Лучник не прийде – він натурал!
(с) друг Тимко
