Інколи так набридає сіра буденність, так хочеться хоч на трохи відволіктися від повсякденних проблем та спробувати щось нове, відчути нові емоції та просто провести свій вільний час з користю для себе.
Мені трапилася така можливість у 2012 році, коли друг Лучник розповідав про таку річ, як теренова гра «Звитяга». Хоча я до кінця не зрозуміла що це таке, проте одразу вирішила, що я маю туди поїхати. Так і сталось.І це була моя перша «Звитяга», яка на довго мені запам’яталась. Після теренівки я ще місяць жила спогадами про гру і тоді я зрозуміла, що я маю знову туди поїхати. Саме тому травневі вихідні 2013 року я також провела у Цуманських лісах, де саме і проводиться гра.
Ці дні , які триває гра, вони є незабутніми, так як протягом них відбувається стільки всього, що напевно якщо стати про все писати , то потрібно буде використати велику кількість сторінок, щоб справді передати ту атмосферу, яка там панує.
У 2014 році гра припала на 1-4 травня, так як це знову вихідні, тому я радію ще за місяць до гри, що зможу туди потрапити. І дні йшли чомусь не дуже швидко, але нарешті настав той день, нарешті на календарі почався перший день травня, а це означає, що гра також почалась.
Я навчаюсь в Києві, тому до дому я потрапила тільки о 6 годині ранку і за пів години я зібрала всі необхідні речі (як потім виявилось що частину речей я забула, але повертатись назад було вже пізно) і нарешті вирушила на місце збору. Прийшовши за головний корпус СНУ посмішку було важко стримувати, адже навколо стояло стільки знайомих людей з інших Звитяг та таборів). За розмовами та спогадами час минув дуже швидко, ми розсілись по автобусах і поїхали на терен.
Одразу після приїзду нас розподілили на сотні. Я вже втретє потрапила до Чорної сотні на чолі із сотенним Лучником та добре знайомим проводом, і повністю була задоволена таким розподілом)) Після відкриття ми пішли на місце таборування, куди потрапили досить пізно. Повечерявши, хлопці зробили величезну ватру, біля якої традиційно відбулося знайомство учасників) Кожен вставав та розповідав щось цікаве про себе та чому сюди приїхав. Хтось почув про гру від друзів та приїхав сюди щоб відчути дух патріотизму та побратимства, хтось просто дізнався про це з інтернету і просто вирішив поїхати щоб гарно провести час. Під час ватри ми отримали свої червоні пов’язки, які символізували наше життя. Після ватри всі розійшлися по своїх наметах, декілька людей залишилось спати біля ватри. Ніч була спокійною хоча трішки холодною, проте пройшла досить швидко.
На наступний день , поснідавши, через деякий час ми зрозуміли,що зараз буде бій, коли почули від стійкових – АЛЯЯЯРМ. Зібравшись біля щогли, нам провели невеликий інструктаж:хто що має робити. І тут почався бій. Чесно кажучи, це був дууже напружений бій, який закінчився нашою поразкою, наш прапор у руках суперника. Через деякий час білі знову вирішили на нас напасти, тоді і відбувся другий бій.
Після нападів ми цілий день відпочивали та гарно проводили час. Знову була ватра, на якій ми пили смачний чай з гілочок малини та співали пісень.
На третій день гри ми пішли в табір до суперника, щоб забрати прапор. Йти було не дуже далеко, тому ми швидко дістались до місця таборування Сотні ім.Перця. Місце виявилось досить вигідним, так як було зі всіх сторін оточене непрохідним болотом. Коли ми підійшли ближче то наші суперники вже нас чекали. Ми швидко перейшли болото, яке інколи сягало і по пояс і тоді між нами зав’язався бій який тривав десь 10 хвилин. Хоча ми програли, проте через деякий час ми знову вирішили йти штурмувати їхній табір. Коли ми прийшли вдруге, наші суперники були трохи спантеличені нашим приходом, проте гідно нас зустріли.
Після бою всі були дуже замурзані, тому частина людей пішли до річки купатися,а ми відправилися до табору,де нас вже чекала смачна вечеря).
Коли всі повернулись, знову була ватра, проте вона перервалась через те що почався дощ і всі почали розходитись по наметах. Ми так гарно заснули, проте через деякий час я прокинулась, через те що намет ,в якому ми спали під час дощу,почав протікати і до ранку всі були мокрі.
Після безсонної ночі ми сушили свої речі біля багаття, спілкувались, ділились враженнями від гри, робили дуже багато фото і просто гарно проводили час))
З впевненістю можу сказати що ці 4 дні були найкращими за останній час. І залишаться на завжди в моїх спогадах як і попередні табори.
Хоча ми програли, але я все одно отримала те, що хотіла і ні краплі не жалкую про те, що вже в третє приїхала на гру. І з впевненістю можу сказати, що травневі вихідні 2015 року я знову проведу на Звитязі.
Хочу подякувати своїй Чорній сотні! Ви найкращі!*Буду сумувати за вами(
Нашому сотенному Лучнику! З яким я вже третій рік в одній сотні)) Друже, ти крутий) а тепер в тебе ще і лук є))
Нашому інтенданту – Кобрі, яка ну дуууже смачно нас годувала! Дякую тобі за це))*
Своєму чотовому Чупринці та ройовому Гуманному, які прислухались до нас та завжди допомагали. Своєму рою: Купава, Панда, Легенда, Солоха,Сонце, Шелест,Грек, Хома,Грек, Кінь,Конопля, Паштет, Юхим.
Друзі, я вас не забуду!*
Подруга Русалка
