Ювілейну Всеукраїнську спортивно-патріотичну теренову гру «Звитяга-2015» очолять нові сотенні – друг Сірник та друг Серпень. Напередодні теренівки ми вирішили познайомити учасників гри з їхніми командирами сотень. Під яким саме прапором – червоним чи білим «воюватиме» кожен з них стане відомо лише під час жеребкування, а зараз читайте – про дружбу між сотенними, тактикою та виховним характером «Звитяги».
Хлопці, розкажіть про себе: скільки років, чим займаєтеся, що цікавить?
Серпень: Моє псевдо Серпень. Мені 19 років. Навчаюся в універі, цікавлюсь туризмом, історією, технікою, механізмами. У всьому, що беру до рук або десь побачив, намагаюся розібратися, як воно працює, що там в середині, – обдумуючи оригінальність рішення і як би я зробив на місці розробника:)
Сірник: Моє псевдо Сірник. Мені 21. Я студент, вивчаю політологію. Цікавлюсь наукою (географія, історія, геополітика, економічна теорія, політ економіка, соціологія). Також дуже люблю природу. Люблю дискутувати на різні теми:)
Друг Серпень
Друг Сірник
Як давно ви в Національному Альянсі? Коли вперше поїхали на Звитягу?
Серпень: Моя історія в Національному Альянсі розпочинається із моєї першої Звитяги 2013 року. Так, саме та Звитяга, де комарі могли з’їсти людину, якщо їх не відганяти 2-3 години:)
Сірник: В Національному Альянсі з 2011 року, тоді ж вперше і поїхав на Звитягу.
Розкажіть про найкращу теренову гру/бій.
Серпень: Найяскравішим для мене був бій «Хоробре серце». До речі, це мій перший бій: море адреналіну, стінка на стінку, мене четверо крутили:)
Сірник: Найкраща теренова гра для мене була у 2011 році. Найбільше запам’ятався останній нічний бій, який тривав близько півгодини. Тоді ми переходили річку і атакували сотню Чорноти. Настрій був бойовий і ми повинні були повернути свій прапор. Однак ми програли 🙁 Але це зовсім не зіпсувало спогади про Звитягу 🙂
Чи усім молодим людям до снаги пройти випробування на Звитязі: комарі, болото, вода із болота?:)
Серпень: Я побував на багатьох вишколах і з впевненістю можу сказати, що Звитяга – це відпочинок. Немає нічого страшного у тому, що вода із болота і вас їдять комарі. Подумайте, що ви отримуєте взамін: круті враження, нових друзів, досвід, загартованість і ще багато іншого. Все залежить чи ви того хочете!
Сірник: Більшість молодих людей, відверто кажучи, вважає нас ненормальними. Вони люблять відпочивати з пляшкою пива, на дискотеці чи граючи відео-ігри. Але вони не знають, що втрачають. Все ж, на Звитязі графіка кращаJ
Як вважаєте, на Звитязі молодь виховується у патріотичному дусі? Як саме? Чи кожен учасник усвідомлює, що гра відбувається на теренах, де воювала УПА?
Cерпень: Однозначно – так! Звитяга – це можливість хоча б трохи відчути на собі як воювали упівці, і найголовніше – дух побратимства. І після гри переважна більшість починає читати книги про УПА, хронологію подій, уявляючи ці місця і як це відбувалося.
Сірник: Я вважаю, що Звитяга – це перший крок для багатьох молодих людей для подальшого виховання у патріотичному дусі. На тереновій грі ми навчаємось дисципліни, що була надзвичайно важлива в УПА, адже партизанська війна, яка відбувалась, зокрема, і на наших теренах вимагала від кожного (чи то командира, чи то звичайного стрільця) повного виконання наказів і дії згідно впоряду. Звичайно, на Звитязі все відбувається трошки інакше, але дисципліна присутня. Далеко не всі люди, котрі приїздять на теренівку, усвідомлюють, що за кожен клаптик землі проливали свою кров українські добровольці – упівці, ба більше, декотрі з них навіть не знають, що таке УПА. Можливо, наша теренівка хоча би змотивує молодь до вивчення своєї історії.
Чотири дні в лісі змінюють людей?
Серпень: Після цих чотирьох днів люди вже не можуть без Звитяги. Повертаючись у «нудні» міста знову хочеться назад у ліс. Для людей відкриваються нові захоплення.
Сірник: Чотири дні в лісі дають можливість випробувати себе, побачити максимум своїх зусиль і поставити планку вище. Погодні умови, комарі, болота – усі ці речі інколи даються важче, ніж фізичні навантаження. Для багатьох життя ділиться на «до Звитяги» і «після».
Як отримали посаду сотенних на цьогорічну гру?
Серпень: Запропонували. Спочатку трохи «морозився», але потім все обдумав і дійшов висновку, що не можна тупо стояти на місці, потрібно рухатися вперед, а це чудова можливість. Намагатимуся нікого не підвести, аби для вас ця Звитяга стала незабутньою!
Сірник: Мені запропонував Провід. Я спочатку був проти, вважав, що це занадто велика відповідальність для мене, але потім подумав, що потрібно вимагати від себе більшого, завжди і при будь-якій нагоді. Я зроблю все, що від мене залежить, аби виправдати своє призначення на цю посаду, я намагатимусь бути лідером від перших до останніх хвилин цієї гри, бути зі своїми людьми із прапором чи без, вести їх за собою у болото чи пекло бою.
Уже сформували провід сотні? Можете розкрити таємниці «кадрових» призначень?:)
Серпень: Провід майже сформований, але нічого не скажу. На те воно і таємниця:) Самі побачите! Хоча скажу лише, що я впевнений у цих людях і знаю, що вони не підведуть.
Сірник: Провід майже сформований і складається з досвідчених та бувалих бійців. В попередніх іграх вони були в різних сотнях, однак я дуже впевнений у тому, що ми станемо одним цілим. Я вибирав людей із тих, хто добре проявив себе впродовж попередніх теренівок. Мій провід не буде окремо від сотні, він стане його частиною. Дисципліна буде не тільки для звичайних стрільців, а для усіх, і передусім – для проводу. Я не розкрию всіх таємниць щодо своєї команди, ви познайомитесь з ними 1 травня 🙂
Про тактику ніхто не розповідає «публічно» та й наперед, але все ж, беручи досвід останніх ігор, деякі сотні вичікували, тобто ховалися, одні постійно атакували, або ж гра зводилася до дрібних сутичок. Що скажете про ваш план? Яку позицію займатиме ваша сотня?
Серпень: Потрібно вчитися на помилках і краще на чужих :)Звитяга вже має хоча і не велику (9 років), але історію. Тому я прийму до уваги все, що сприяло перемозі і поразці, і виберу підходящу для себе тактику.
Сірник: Для мене роздуми над тактикою почались тоді, коли я дізнався про своє призначення. Зараз я аналізую, як відбувалися усі попередні бої і приходжу до висновку, що гра виграється не грубою м’язевою силою, а сірою речовиною і спритністю. Терен новий і доволі цікавий. Програма максимум – заховатись якнайкраще і піти в атаку першим. Більше говорити не буду, нехай мої дії краще скажуть, ніж слова.
Як оцінюєте суперника?
Серпень: Суперника ніколи не можна недооцінювати, тим більше якщо це друг Сірник:) Він досить розумний і має на одну Звитягу більше досвіду за мене, але я сподіваюсь, що це не його сфера і спробую його обіграти. Надіюся, ми спростуємо міф про недружність сотенних після Звитяги і це буде для нас лише грою, а не ворожнечею.
Сірник: До будь-якого суперника я завжди ставлюсь із повагою. Друг Серпень пройшов багато таборів, він вміє організовувати людей, був керівником ЛМО і в житті крутий чувак (останнім часом більше із ним став спілкуватися). Я не хочу, аби Звитяга нас посварила. Нехай на теренівці буде здорова конкуренція і спортивний інтерес, без ненависті та неповаги.
На останок, чому варто їхати на Звитягу. Декілька тез, щоб переконати тих, хто ще вагається.
Серпень: * Повірте, це варте вашого часу! Для вас Звитяга буде незабутньою. * Ваше життя стане цікавішим, ви дізнаєтеся багато чого нового, випробуєте себе, знатимете, чого насправді ви варті і, що потрібно удосконалювати в собі, аби бути кращими.
Сірник: Я скажу одну тезу: «Якби не Звитяга, я був ви зовсім іншим». Теренівка стала моїм кроком у громадську діяльність, сформувала мої інтереси, на основі яких я вибрав, де вчитимусь і ким буду. На Звитязі я знайшов друзів, які до цього часу зі мною. Скажу для ти, хто сумнівається: Звитяга – це шанс змінити себе і, можливо, саме це стане хорошим стимулом аби поїхати в ліс на чотири дні. Через Звитягу пройшли люди, які зараз на сході. І мене бере гордість за те, що я їх знаю.
Підготували: подруга Юся та подруга Мрія.
