Слава Україні!!!! От і я розкажу вам, як виглядала “Звитяга-2013” з погляду вояка білої сотні.
Я гадаю, коли всі зібралися біля СНУ, то нічого цікавого, всі там були. В автобусі пісні співали. Найкращими співаками були визнані ми з Юсею, Звіробій і березнівські хлопці). На місці відкриття – розділились і пішли. Йдемо ми, йдемо і бачимо наша перша чота повертає в ліс.
Я зраділа, подумала, що ось, місце таборування знайшли і теж пішла. А виявилось, що ми туди йшли зовсім для іншого, це був тактичний хід сотенного і мені довелось лишні 5 км поблукати з хлопцями. От і перший урок – слухайте, що каже сотенний)
Зрештою, ми походили і прийшли на місце таборування. В результаті довгої дороги я стерла 3 пальці до крові. От вам і другий урок – не одягайте нові берці на довгі відстані, треба розходжу вати по трошки.
Наш табір, то було щось неоднозначне. З одного боку річка, галявина збоку, краса, а з іншого – моооооооооррррееее комариків-дзюбириків, а під ногами грязюка. Така грязюка, як в мене в Яблунці, по моїй вулиці після дощу. Це жах. І чим більше ми ходили, тим більша грязюка ставала.
Ввечері ми пов’язали пов’язки і багато билися) Тренувалися) Я цілий вечір билася з подругою Юсею, відпрацьовували різні маневри, прийоми, ставили одна одну на кулаки. Це були суворі вечори, ми розважались, як могли. Дуже корисно битися було для тих, хто на Звитязі вперше). Треба був досвід, і вони його здобували.
А ще ввечері, не порушуючи традицію Звитяги, ми влаштували «ватру знайомств», співали пісеньку про ватру і пускали ракету та іскру. Це було так приємно, коли побратим стискає твою руку, вона аж синіє від болі, але ти задоволений, бо знаєш, що з такою ж силою, а може і більшою, потім він буде здирати пов’язку ворога, і вестиме твою сотню до перемоги.
3,2,1 ГРА ПОЧАЛАСЬ. Перша ніч і єдина ніч в наметі. Спати нормально не виходило і не тому, що боялись нападу сотні, а через комарів, і частково через те, що чекали навчального алярму від Звіробоя)))
Вранці прокинулась від того, що хтось не зовсім гучно, стоячи біля намету, промовляв моє ім’я. «Вишиванка, Вишиванка, твій рій черговий на кухні». От я забула сказати про те, шо цього року мені довірили рій. В ньому були дівчата з Колок і хлопаки з ліцею. От довелось будити їх і відправляти на кухню.
Півдня ми ходили тихенько, їли мівіну і били комарів. Ми з Юсею робили фото і намагались зняти провокативні відео, типу «цієї ночі був напад, а ти спав, друже…ти підвів сотню, ану на кулака». Але, на жаль, ніхто не купувався(.
Вранці ми також виявили те, шо в нас людей вкрали і потім стало ясно, шо вони втікли в 3-тю силу (нововведення цьогорічної гри), бо вони декілька разів намаглись вкрасти в нас прапор, але ми їх відганяли, били, бо за кількістю переважали .
Протягом дня наша розвідка працювала, шукала ворогів, а ті, хто лишився в таборі – спілкувалися, знайомилися. Оосбисто я рада була побачити людей з новостворених осередків Національного Альянсу.
Десь ближче вечора сталося те, на що всі чекали цілий рік. ББББІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІЙЙЙЙЙЙЙЙЙ. Сотня Лучника нас знайшла і тут почалось. Вони прийшли до нас в гості, і ми частувли їх олією). Найбільше, як я зрозуміла, сподобалось другу Кені). Бій був крутий, в нашій грязюці))) Ааах, класно. Тяганина тривала хвилин до 5 і в результаті Сотня ім.Перця перемогла. В подарунок за нашу перемогу нам дозволили зняти пов’язки і покупатися) Ввечері ще кілька разів прибігали махновці. День закінчився файно). Люди були з піднятим настроєм, вони здобули першу допомогу. Цю ніч провели на вулиці, біля вогнища.
2 ДЕНЬ
Ранок. Вирішили брати ворога. Не встигли з табору вийти, як змінили напрямок подорожі, бо як донесла розвідка , прапора у червоних не було, а він вже спочивав у махновців. А нам, яка різниця в кого забирати. Ми, як ті лицарі, прийшли, побачили, перемогли! І вернулись додому))
Аж любо було глянути : на щоглі біліє наш стяг, біля щогли червоніє стяг Чорної Сотні. Краса. Чого ще душі потрібно? Ви скажете, перебити комарів. Але нехай, наші комарики з 2 дні натреновані , навчились розріщняти людей за пов’язками)
Але тут не так сталось, як гадалось. Прийшли до нас представники РВС. А як говоритися в народній приказці – члени РВС – то на бій. За якусь годинку підтягнулись суперники. Зав’язалась бійка в полі, а з другого боку прибігли махновці і вкрали наш прапор. От так воно буває. І натішитись не встигли. Бій ми виграли, а от прапор втратили. На щастя тільки один, бо червоний прапор, разом з наших воякою, побіг далеко-далеко, аж за межі терену)))) Тому за рішенням РВС довелося його перегравати. Це було щось: 2 сотні, яких розділяє 100 метрів і прапор. Жорстока боротьба, трішки зусиль і прапор у нас в кишені!
Того ж вечора, як стало відомо, махновці обміняли наш прапор на їжу у червоних. І в результаті ми просто помінялись прапорами з Чорною Сотнею.
3 ДЕНЬ
Лишались лічені години. Хто кого? Скориставшись правом наш табір перенесений в інше місце. Нас сповістили, що Лучник всією сотнею шукає наш табір. Чи знайде? Чи заберу прапор? Ніхто не знав. Але ризикувати не хотіли. За годину до кінця гри ми просто пішли охорояти свій новий табір. Сидівши неподалік лічили хвилин. 57, 58, 59, 12:00. УРА!!! Прапор у нас, а виграшні бої дарують нам перемогу!!! ПЕРЕМОГА! Сотня радіє, співає, джидаї б’ються, всі кричать, прапор попереду, ми йдемо!!!
Люди втомлені, але Щасливі! В цей момент ти забуваєш про все. Ти всіх і вся любиш, навіть комарів))) З гордо піднятою головою і стягом попереду ми йдемо на закриття. В грудях б’ється серце, в вухай чується жжучання, а з горлянки виривається «ОООО, Сотня Перця, Люблю тебе всім серцем я, Де би ви не грали, завжди з вами будемо ми, Тільки тобі вірні, тільки віддані тобі!!!»
Закриття, оплески, вітання, обійми і прощання. 4 дні – і 100 незнайомих людей вже родина)
Дякую усім!Дякую Національному Альянсу. Дякую кожному, хто приїхав. Дякую 3 рою 3 чоті) особливо ліцеїстам) ви хороші) Дякую Чорній Сотні) і навіть махновцям))) цим скаженим воякам))
Слава Україні, друзі!!! Далі буде!
Подруга Вишиванка!
/p
